Suchergebnisse

Purpose: to show the current issues of public health, proclaimed in the draft of Law of Ukraine "On Public Health" and the possibility of their implementation. Materials and Methods. Using the method of system analysis, the study of the most pressing tasks of the public health system in this draft was conducted. Results. This draft of Law, focused on a strategic plan for the development of public health, must be a consolidated law such as the Fundamentals of Legislation or the Code. It must clearly state the executive structure, its place in government, coexistence with them, functional subordination, and other. This draft of Law introduces a new structure, an authorized organisation in the field of public health, which is as "the central executive body that implements state policy in the field of public health and sanitary and epidemiological well-being, including the organization and implementation state control, in the manner prescribed by law, for compliance with the requirements of sanitary legislation in the areas of economic activity, which may pose a risk to sanitary and epidemiological well-being". This draft of Law does not clearly define the place of this body in the executive structure of power, and therefore makes it impossible to co-operate either in terms of division of labor or in terms of funding. Declarative strategic theses should have clearly defined funding with the indicated sources of income and be correlated with financial opportunities. The issue of vaccination today has signs of legal conflict and requires a balance between individual rights and community interests. Public health issues must be addressed by a consolidated community and concerted action by the executive branch. Health promotion and disease prevention should be a priority of public health policy. Conclusions. There is no doubt that the public health branch needs a strong legislative basis, which must be sufficiently balanced, focused on the interests of both the community and the individual citizen, and does not cause alarm on the part of education. ; Мета: показати актуальні питання громадського здоров'я, проголошені в проєкті Закону України «Про систему громадського здоров'я», та можливості їх реалізації. Матеріали і методи. Використовуючи метод системного аналізу, проведено вивчення найактуальніших завдань системи громадського здоров'я у даному законопроєкті. Результати. Даний законопроєкт орієнтований на стратегічний план розвитку громадського здоров'я, має бути консолідованим законом на кшталт Основ законодавства чи Кодексу. У ньому повинна бути чітко виписана виконавча структура, її місце у владних органах, співіснування з ними, функціональна підпорядкованість тощо. У даному законопроєкті вводиться нова структура – уповноважений орган у сфері громадського здоров'я, який розглядають як «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері громадського здоров'я та санітарно-епідемічного благополуччя, у тому числі щодо організації та здійснення державного контро­лю, в порядку визначеному законом, за дотриманням вимог санітарного законодавства у сферах господар­ської діяльності, які можуть становити ризик для санітарно-епідемічного благополуччя». У цьому законопроєкті не чітко визначено місце даного органу у виконавчій структурі влади, а отже унеможливлює його співфункціонування ні в плані розподілу праці, ні в плані фінансування. Декларативні стратегічні тези мають мати чітко визначене фінансування зі зазначеними джерелами поступлень та співвідноситись із фінансовими можливостями. Питання вакцинації на сьогодні має ознаки юридичної колізії та потребує збалансування між правами особи та інтересами громади. Питання громадського здоров'я повинно вирішуватись консолідованими силами суспільства і узгодженими діями виконавчої вертикалі влади. Пропаганда здоров'я і профілактика захворювань повинні бути пріоритетним напрямком державної політики у сфері охорони здоров'я. Висновки. Безперечно, що галузь громадського здоров'я потребує вагомого законодавчого підґрунтя, яке має бути достатньо виважене, орієнтоване на інтереси як громади, так і окремого громадянина і не викликати настороги з боку населення.

Purpose: to analyze the degree and necessity of development of telemedicine in modern conditions. Materials and Methods. Using the method of system analysis, the study of the state and necessity of the use of telemedicine in the leading countries of the world and Ukraine was carried out. Results. This article analyzes the degree and need for the development of telemedicine in modern conditions. The main types of telemedicine services, the main directions of telemedicine centers are considered. The introduction of telemedicine in the regions of Ukraine and in foreign countries is estimated. It is optimal to create regional centers around which the telemedicine infrastructure of the region is formed and the system extends to outpatient clinics and medical and obstetric points. Telemedicine centers can be established on the basis of medical institutions, educational or research centers, or as independent commercial or non-commercial organizations. In military medicine, telemedicine technologies are able to simplify the work of doctors, perform effective management during the evacuation stages, systematize and standardize the quality of medical care. The use of telemedicine gives positive results for both patients and healthcare professionals. Patients have the opportunity to conduct remote consultations, consultations (teleconferences) by narrow specialists in remote medical institutions, reduce the time of examination, speed up the transfer of information about the results of examinations between different specialized clinics without the need to transport the patient (especially in emergencies). Telemedicine technologies can be used in almost any medical field: in pediatrics, psychotherapy, dermatology, neurology or resuscitation. In the context of the fight against COVID-19, more and more medical institutions in Ukraine are joining the format of remote video consultations, which allows to preserve the health of doctors and patients, as well as to interact with doctors and colleagues in particularly difficult cases. Conclusions. The use of telemedicine in modern realities has become widespread in many countries around the world, regardless of their economic development. The introduction of telemedicine in Ukraine requires regulatory support, staff training, information support, and its material support falls on public authorities and united territorial communities. ; Мета: проаналізувати ступінь і необхідність розвитку телемедицини за сучасних умов. Матеріали і методи. Використовуючи метод системного аналізу, проведено вивчення стану та необхідності використання телемедицини в провідних країнах світу та Україні. Результати. Проаналізовано ступінь і необхідність розвитку телемедицини за сучасних умов. Розглянуто основні види телемедичних послуг, основні напрямки роботи телемедичних центрів. Оцінено впровадження телемедицини в областях України та в зарубіжних країнах. Оптимальним є створення регіональних центрів, навколо яких формується телемедична інфраструктура регіону і система поширюється до лікарських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів. Телемедичні центри можуть створюватися на базі медичних закладів, навчальних чи наукових центрів, або як самостійні комерційні чи некомерційні організації. У військовій медицині телемедичні технології здатні спростити роботу лікарів, виконати ефективний менеджмент на етапах евакуації, систематизувати та стандартизувати якість надання медичної допомоги. Використання телемедицини дає позитивні результати як для пацієнтів, так і для медичних працівників. Для пацієнтів з'являється можливість проведення дистанційних консультацій, консиліумів (телеконференцій) вузькими спеціалістами в територіально віддалених медичних установах, зменшення термінів обстеження, прискорення передачі інформації про результати обстежень між різними спеціалізованими клініками без необхідності транс­портування хворого (особливо в невідкладних станах). Телемедичні технології можна застосовувати майже в будь-якій медичній сфері: в педіатрії, психотерапії, дерматології, неврології або реаніматології. За умов боротьби з COVID-19 все більше медзакладів України долучаються до формату дистанційних відеоконсультацій, що дозволяє зберегти здоров'я лікарів і пацієнтів, а також взаємодіяти лікарям із колегами в особливо складних випадках. Висновки. Використання телемедицини в сучасних реаліях набуло значного поширення у багатьох країнах світу незалежно від їх економічного розвитку. Запровадження телемедицини в Україні потребує нормативно-правової підтримки, навчання персоналу, інфор­ма­ційного забезпечення, а її матеріальне забезпечення лягає на державні органи влади та об'єднані територіальні громади.